English French German Russian Ukrainian
Tools
Понеділок, 29 трав. 2017

… Я віночок сплету

    Останнім часом в Україні вінки набувають шаленої популярності. Як же серед розмаїття цієї барвистої продукції, переважно із Піднебесної, знайти справжню українську автентику? 
    На наших землях традиція плетіння вінків сягає ще дохристиянських часів. Особливо трепетно українки ставилися до виготовлення весільного вінка. Призначення весільного вінка — охороняти «молоду» від «поганого ока». А після весілля вінки розміщували за іконами на покуті чи, навіть, всередині ікони. 
    Осягнути глибини культурної спадщини Батуринщини учасникам історичного гуртка «Батуринський курінь» допомогла народна майстриня з села Митченки Бахмацького району Катерина Андріївна Кеда. Вона володіє унікальним ( і вже забутим!) мистецтвом виготовлення традиційного українського весільного воскового вінка. На території Чернігівщини не було перлів і перламутру, тому використовували те, що було найдоступнішим – тканину, папір, стружку і віск, а пізніше – парафін.
     Катерині Андріївні вже 78, і з самого дитинства вона залюблена у свою справу. Воскові квіти її навчили робити старші сестри, а вона передала це мистецтво своїй онуці Інні. Ні повоєнна розруха, ні тяжка праця і життєві негаразди не змусили її покинути цю справу, адже, як каже Катерина Андріївна: «Разом з цими квітами цвіте й моя душа».
    Так і наші гуртківці, вже на практиці своїми руками змогли виготовили свій власний вінок та познайомилися з звичаями та традиціями виготовлення вінків, які панували на Батуринщині. Діти з непідробною цікавістю слухали розповіді майстрині, повторювали за нею досить складні об’ємні елементи вінка. Заняття з майстринею нікого не залишило байдужим.    

    



«Культурні скарби Сіверщини» об’єднали Гетьманські столиці

    Кожен, хто приїздить до Батурина, надихається його непересічною красою і подихом історії, привітністю та гостинністю його господарів і назавжди залишається в числі друзів Гетьманської столиці! Сподіваємося, нашими друзями стали учасники та гості фестивалю «Культурні скарби  Сіверщини», який пройшов в рамках І-ї Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сіверщина. Від столиці до столиці» та з нагоди Дня Європи в Україні. Організаторами фестивалю стали Глухівський національний педагогічний університет ім. О.Довженка та Національний заповідник «Гетьманська столиця». Ініціативу підхопили мистецькі колективи, майстри народної творчості Сумської та Чернігівської областей.
     Сонячним днем 23 травня було багатолюдно на Цитаделі Батуринської фортеці. Приїхали учасники заходу із своїми виробами і гарним, святковим настроєм — делегації від Глухівського національного педагогічного університету ім.О.Довженка, Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка, Роменської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів №9, Пісківської школи мистецтв та інших закладів і організацій. 
     Вшановуючи пам'ять всіх, хто поклав своє життя за Україну гості і учасники заходу поклали квіти до Пам’ятника жертвам Батуринської трагедії 1708 року. Ґанок Гетьманського будинку перетворився на сцену, з якої іскрометна ведуча, Марина Хармак, оголосила про початок свята. На очах у присутніх відбувалася історична подія - вперше дві Гетьманські столиці України об’єднали свої зусилля, щоб показати загалу унікальні скарби, якими володіє наш сіверський край. 
     Із святом привітали присутніх голова Бахмацької районної ради Віталій Кочерга, Батуринський міський голова Леонід Душа, голова Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих учених ГНПУ ім.О.Довженка Олександр Благосмислов. Величезним подарунком для всіх присутніх став виступ на фестивалі гурту традиційного співу «Серпанок» під керівництвом Олени Гончаренко, викладача кафедри образотворчого мистецтва, теорії, історії музики та художньої культури СДПУ ім. А.С.Макаренка. Прозвучали автентичні пісні - веснянки, весільні та рекрутські — зібрані в етнографічних експедиціях на теренах Сіверщини, Центральної Наддніпрянщини, Слобожанщини. Захоплені виступом гості, на запрошення виступаючих, підхоплювали приспів. Паралельно з концертом на території Цитаделі розгорнули свою роботу майстри Сіверщини, які проводили майстер-класи. Виготовлення діатонічних та хроматичних сопілок, сопілковидної окарини демонстрував майстер з виготовлення сопілок Сергій Сальніков, сіверські ложки вирізьблював просто на очах здивованої публіки Ігор Білевич, шила і оздоблювала текстильні ляльки з керамічними обличчями Світлана Білевич, представляв технологію оздоблення виробів з деревини геометричним різьбленням Сергій Шкура, сіверський вінок з різних матеріалів презентувала Ольга Шрамко, народну дерев’яну скульптуру вирізьблював Дмитро Пазенко вироби в техніці аеро-дизайну майструвала Альбіна Зінченко. Свою майстерність виконання елементів геометричного різьблення по деревині демонстрував народний майстер України Євген Кулик, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Серед глухівських майстрів найбільш зацікавило дітей виготовлення традиційної писанки Сіверщини, яку проводила Інна Шелудько. Конотопський край гідно представили - майстер виробів з рогози Дроздовський Ігор, майстриня по створенню ляльки-мотанки Козлова Ірина. Особливо великий ажіотаж викликав майстер-клас майстрині з виготовлення гончарних виробів Мизенко Олени. Замурзані, але щасливі, діти виготовляли дрібну пластику, забирали її з собою, як сувенір на пам’ять. 
     З особливо великим захопленням слухали глядачі міні-концерт багатодітної музичної родини Сальнікових, лауреатів фестивалю «Хліборобська пісня-2016 року» із м.Сум. Злагоджена народна музика на цимбалах, сопілках, гітарі, бухалі, басі, бубні у виконанні батька Сергія та його талановитих дітей (Соломії, Даниїла, Давида) примусила підтанцьовувати присутніх. Далі публіку розігрівав Геннадій Голяка, навчаючи присутніх трьом побутовим національним танцям українських — “Гречаники” , “Орлиця” та “Ойра литовська”. Закружляли у нехитрому коловороті діти та дорослі, повторюючи деякі танці на “біс”! Довго ще лунали звуки баяна, сопілки та баса у передгрозовому батуринському надвечір’ї...
     До нових зустрічей в Батурині, шановні майстри народної творчості!

    



До Дня Європи в Україні

    Згідно Указу Президента України від 19 квітня 2003 року “Про День Європи” в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи. Прагнення до європейського рівня життя, європейських цінностей і стандартів визначило європейський вибір нашої країни. Це свято в черговий раз нагадує нам, що Європа починається не за кордоном України, вона починається у серці кожного українця.  
    Напередодні відзначення Дня Європи, 18 травня, співробітники НІКЗ “Гетьманська столиця”- заступник завідуючого відділу історії Гетьманства Марина Герасько та науковий співробітник Юлія Сіренко, провели учням Городищенського навчально-виховного комплексу майстер-клас із виготовлення листівок із зображенням прапора Євросоюзу. Розпочався майстер-клас із пізнавальної розповіді Марини Герасько про традиції проведення Дня Європи в різних куточках світу. Наприкінці заходу діти ставили запитання та отримали вичерпні відповіді. Далі учні першого, третього та п'ятого класів із великим захопленням викладали зірки прапору Євросоюзу, і як символ єднання, на листівці сяяв і синьо-жовтий прапор нашої держави.  
    Україна є частиною Європи! Ми за європейський курс! Україна - це Європа! Україна — це ми! Такі гасла лунали з вуст найменших школярів. І ми віримо, що європейська Україна живе і буде процвітати!  




Не забудьте пом’янути…

...кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте!..

Як ніколи, до болю актуально звучать сьогодні слова Шевченкового заповіту. Саме у ці травневі дні українці традиційно згадують великого Кобзаря з нагоди річниці з дня його перепоховання “на Вкраїні милій”. 20 травня, не дивлячись на негоду, заповідник “Гетьманська столиця” скликав однодумців, інтелігенцію міста, учнів-вихованців трьох навчальних закладів Батурина і сусіднього села Обмачева, щоб вкотре поклонитися пам’яті Т.Шевченка. Наша ініціатива не випадкова, адже Т.Г. Шевченко неодноразово відвідував Батурин.
У 1843 р. це сталося вперше. Тарас Шевченко відвідав територію Цитаделі Батуринської фортеці – місце багатьох історичних подій. У творчій спадщині Т.Г. Шевченка знайшла відбиток батуринська трагедія 1708 р. Під враженням почутого та побаченого він створив поему-містерію «Великий льох».
Єдиною спорудою, що встояла після знищення Батурина російським військом, є Будинок генерального судді В.Л. Кочубея. Саме про нього згадував Т.Шевченко: «На тім пожарищі одна тільки й осталась в Батурині хата». Не залишив поза увагою Тарас Шевченко як художник і родину Кочубеїв. В 1840 р. він написав картину «Марія Кочубей в палатах гетьмана І.Мазепи».
Наразі серед об’єктів заповідника почесне місце займає каплиця Святого Миколая, зведена на честь останньої Тарасової дороги, яка пролягла у травні 1861 року саме через Батурин.
Захід “Остання Тарасова дорога” розпочався із літії по Т.Шевченку, яку відслужив митрофорний протоієрей Батуринської Свято-Покровської церкви о. Роман. Продовжили славити великого Пророка у приміщенні Будинку генерального судді В.Кочубея. Науковці однойменного відділу розповіли присутнім про батуринську Шевченкіану, історію зведення каплиці Святого Миколая. До заходу долучилися діти від 6 до 17 років - вихованка дитячого садочка «Віночок» Даша Дробязко, учні Обмачівського НВК та Батуринської ЗОШ І-ІІІ ст. - Олександр Гриб, Вікторія Петрук, Марія Ярмак, Дарина Олефіренко, Вікторія Немідько, Валентина Белюх, які декламували безсмертні рядки Кобзаревих поезій - «Розрита могила», «Єретик», «Сон», «Доля», «І мертвим і живим», «Садок вишневий коло хати» та інші.
Тарас Григорович Шевченко був, є і завжди буде найяскравішим виразником одвічних прагнень українського народу до волі, незалежності, щасливого життя. Наша ж місія донести це до найширших верств української нації.



Пам'ятаємо. Перемагаємо!

    Законом України “Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років” в Україні встановлено День пам’яті та примирення 8 травня. Таким чином б Україна розпочала нову традицію святкування 8 та 9 травня в європейському дусі пам’яті та примирення. Символом вшанування жертв Другої світової війни - є червоний мак, цей одвічний український символ людської пам’яті. Напередодні, 6 травня, працівники заповідника разом з учнями Батуринської ЗОШ I-III ст., козачатами паланки “Кмітливість” та гуртківцями історичного гуртка заповідника “Батуринський курінь” виготовили червоні маки для батуринців.
     У світлий сонячний день 8 травня на території парку “Кочубеївський” відбувся науково-просвітницький захід “Пам'ятаємо. Перемагаємо!”. Лейтмотивом виступів співробітників заповідника стала тема пам’яті і возвеличення найбільшої європейської цінності — життя ЛЮДИНИ, вшанування пам’яті усіх жертв війни для недопущення подібних трагедій у майбутньому. Настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці митрофорний протоієрей о. Роман (Кривко) відслужив заупокійну літію за загиблими у Другій світовій війні. З вітанням до всіх присутніх заходу звернулась секретар Батуринської міської ради Юлія Заєць, закликавши присутніх схилити голови у скорботі, вшановуючи загиблих у цій війні. Активну участь у заході приймали учні Батуринської ЗОШ I-III ст. та Батуринської спеціальної ЗОШ I-II ст. Особливо розчулило усіх присутніх декламування вірша Віталія Назарука “Схилімо голову...”, у виконанні учня 8 класу Батуринської спеціальної ЗОШ I-II ст. Сергія Халімона. Старалися передати глибину вірша П. Сорокопуда “Війна залишила сліди” учениці Валентина Юхименко (10 кл.) та Олена Мартинович (8 кл.).
     Про наслідки Другої світової війни для України та Батурина розповіла громаді науковий співробітник відділу історії Гетьманства Марія Пекур. Вона наголосила на тому, що з 1200 мобілізованих батуринців на фронтах війни загинуло 420 жителів селища. Ці свідчення вражають і досі. Всі герої Другої світової війни боролися за одну мету: жити під мирним небом у вільній державі. У кожного із нас назавжди у серці залишаться імена тих, хто героїчно загинув, обороняючи кордони нашої держави сьогодні. Тим більше, сьогодні українське суспільство перебуває в умовах війни, підлої, підступної, неоголошеної. Чоловіки й жінки знову змушені відстоювати власну свободу зі зброєю в руках. Діти залишаються сиротами, потребують житла й захисту, матері тривожно чекають повернення синів... Вікторія Петрук — учениця 8 класу Батуринської ЗОШ I-III ст. продекламувала авторський вірш про сучасні події на Сході нашої країни. Бриніли сльози на очах у всіх присутніх та гостей заходу від пронизливих рядків її поезії. 
     Актуальним, як ніколи звучав вірш В. Сосюри “Любіть Україну” у виконанні учениці 9 класу Єви Кокшарової. 
     Лягли квіти до могил загиблих на території братського кладовища в парку “Кочубеївський”. Народжені жити, любити, творити давно пішли із життя, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповідали нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. І завдання нашого покоління — не забути людей, які прославили Вітчизну своїм героїзмом.
     Ми пам'ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми пам'ятаємо, що той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам'ять робить нас сильнішими. Вона — запорука неминучості нашої перемоги сьогодні.

 

 

Сторінка 10 з 75

* Шановні відвідувачі сайту! Наш сайт перекладається автоматичним перекладачем. Вибачте за неточності в перекладі іноземними мовами.