English French German Russian Ukrainian
Tools
Понеділок, 25 вер. 2017

Кобзарський Спас в Гетьманському Батурині

    Ще з ранку 19 серпня над Батурином лунав грім і, здавалося, дощу не уникнути, але в День Світлого Божого Преображення і сама природа просто на очах преобразилась, подарувавши людям добру сонячну погоду.
    Цього року Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», за підтримки Батуринського міського голови Леоніда Душі, депутата Чернігівської обласної ради Надії Міклухо-Маклай та приватного підприємця Валерія Слабченка, вперше організував на Цитаделі Батуринської фортеці Свято присвячене Яблучному Спасу, головною родзинкою якого стали виступи кобзарів, лірників та бандуристів.
    Розпочався святковий день з богослужіння у Воскресенському храмі Цитаделі, яке відправив митрофорний протоієрей отець Роман. Віковічна традиція освячення дарів природи цього дня, перш за все символів свята Спасу - меду та яблук, також не була забута.
    На свято Преображення Господнього наш православний народ по особливому згадує всіх, хто залишив цей світ, відійшовши у вічність, тому урочиста частина заходу розпочалася з покладання квітів до Пам’ятника жертвам Батуринської трагедії 1708 року.
    Далі, головна увага була звернута на майданчик перед ганком Гетьманського будинку, що перетворився на сцену, з якої ведуча заходу, науковий співробітник заповідника Марина Хармак, оголосила про початок свята.
    В зачині всіх гостей дуже проникливо і по-дитячому чутливо привітала піснею «Пошли нам Боже» юна батуринська бандуристка, учениця Бахмацької школи мистецтв ім. А. Розумовського Вікторія Каширна.
    З короткими, але змістовними, виступами до загалу звернулись Батуринський міський голова Леонід Душа та міський голова м. Бахмача Павло Шимко.
    Після завершення урочистої частини розпочалась найочікуваніша частина свята - виступи віртуозів нашої традиційної музичної творчості. Свято присутнім дарували: Лайош Молнар - лірник зі Львова, Василь Жованик - бандурист з Києва, Олександр Тріус - лірник з Ромнів, Ждан Безвербний - бандурист та майстер з виготовлення бандур з Києва, Юрій Ягусевич - кобзар з Києва, а також цехмістр Київського кобзарського цеху Микола Товкайло.
    Не дарма саме Кобзарем величає український народ свого найбільшого духовного провідника Тараса Шевченка. А що краще за все може донести до серця духовний посил ніж музика та сильний чоловічий голос? Музичні твори, як на історичну так і на загальну тематику, виконані нашими гостями не залишили байдужими ні батуринців, ні гостей міста. Завдяки кобзарям Цитадель Батуринської фортеці наповнилась звуками сивої давнини, особлива атмосфера обійняла пагорб з якого керував Україною Великий Гетьман Мазепа, саме повітря ніби заграло, забриніло по-особливому.
    В цей самий час під звуки кобзарського співу на Цитаделі працювало містечко майстрів. Оскільки Спас святкується посеред Успенського посту, тому й розваги наших предків в цей день були пов'язані не так з традиційними веселощами, як з різноманітними улюбленими заняттями, з, як би ми тепер висловились, хоббі. До уваги гостей було представлено низку майстер-класів.
    Виготовлення ляльки-мотанки демонструвала майстриня Марія Ткаченко. Кобзу вирізблював майстер Київського кобзарського цеху Ждан Безвербний. Таємниці шиття бісером презентувала учениця Батуринської загальноосвітньої школи Дарина Олефіренко. Не відходили відвідувачі від гончарного кола майстрині з виготовлення гончарних виробів Олени Мизенко. Наукові співробітники заповідника Руслана Огієвська та Федір Юхно ознайомлювали гостей з секретами облаштування бджолиного будинку - вулика. Також користувалась популярністю не тільки приємна, а й корисна справа - плетіння кошиків з рогози під керівництвом народних умільців сім’ї Винників. І, мабуть, найбільше зацікавлення викликало виготовлення декорацій із соломи, різноманітних козликів та баранчиків, майстринею Лесею Колосенко.
    А який же Спас без меду, цього солодкого золота України. До того ж саме на Спаса традиційно святкується День пасічника. Тому що саме цієї пори з давніх-давен в Україні завершувався медозбір. Наш захід не міг обійтися без медового ярмарку, на якому широким асортиментом гостей заходу порадували бджолярі не тільки з Батурина, а з с. Атюші та м. Прилук.
    Завершилось святкування колективним розучуванням українського народного танцю «Горлиця», що від душі повеселило і співробітників і гостей «Гетьманської столиці».
    Сподіваємося, що святкування Кобзарського Спасу в Гетьманському Батурині стане доброю щорічною традицією і коло гостей та учасників заходу тільки ширшатиме.   
  

    
  



Від Батурина до Сокиринців

    26 липня 2016 року працівники НІКЗ «Гетьманська столиця», в рамках вивчення та дослідження історії родини Кочубеїв, здійснили поїздку до села Сокиринці, Срібняняського району на Чернігівщині. Цікаву і потрібну нам інформацію отримали в ході екскурсії та спілкування з Ольгою Василівною Костриця.
    На початку XVIII століття село стає родовим гніздечком давнього козацько-старшинського роду Галаганів. З цього часу починається розбудова села, окрасою якого стає архітектурно-парковий комплекс, частиною якого є палац Галаганів. Величний мурований з високим декоративним куполом він був побудований у 1823–1829 роках Павлом Григоровичем Ґалаганом (1793–1834 рр.) за проектом архітектора Павла Андрійовича Дубровського. Паралельно формувався парк, площа якого близько 600 десятин, який прикрасили церква, альтанка-ротонда, готичний місток, видові майданчики. Одним словом, все в парку було зроблене для того, щоб підкреслить красу природи і величавість столітніх дерев. Композиційним складовим парку є «Панський» ставок. Сокиринці здавна називали «українським Парнасом» – «світом поезії»!
    Найбільш яскравим представником роду Галаганів був відомий український держаний і громадянський діяч та видатний меценат ІІ половини ХІХ століття Григорій Павлович Галаган (1819–1888), який одружився на Катерині Василівні Кочубей (1826–1897 рр.). У 1847 році відбулося їх пишне весілля у маєтку Галаганів, де вони і мешкали. 15 липня 1853 року у родині Галаганів народився єдиний син Павлусь – спадкоємець двох визначних українських родів Галаганів та Кочубеїв. Батьки плекали великі надії щодо свого сина, дали йому добру освіту, виховували як щирого українця, приділяючи велику увагу не лише навчанню, а й морально-етичному вихованню. Та 27 квітня 1869 року родину спіткало велике горе…Павлусь помер під час поїздки до тиницького маєтку від тифу. Його поховали в с. Сокиринці у Галаганівській родинній усипальниці біля Петропавлівської церкви.
    Після смерті єдиного сина батьки основні свої сили та статки спрямували на освіту та виховання молодих українців. Кращі навчальні заклади відкриті саме ними - це і Колегія в Києві, жіноча гімназія в Прилуках, земське училище в Дігтярях та інші. І всі ці заклади називались іменем Павла Галагана.
    У 1888 році помирає Григорій Павлович, якого також поховали в родинній усипальниці Петропавлівської церкві в Сокиринцях. Після смерті чоловіка садибу успадкувала Катерина Василівна. Вона ж і продовжила добрі справи свого чоловіка. Померла Катерина Василівна у 1897 році. Похована поряд з сином та чоловіком. На жаль церква до сьогодні не збереглася, вона була знищена приблизно у 1929–1931 роках.
    На сьогодні на тому місці, де стояла Петропавлівська церква залишилася лише впадина в землі, а поряд пагорбок, можливо це склеп Галаганів. Вражає, що навіть за роки незалежності могили родини Галаганів, внесок яких у всебічний розвиток України переоцінити просто неможливо, так і не були впорядковані… Єдине, що визначає поховання - дерев’яний хрест, встановлений у 2008 році нащадком родини Галаганів. 
    Колектив Національного заповідника «Гетьманська столиця» вважає своїм обов’язком прикласти максимум зусиль для упорядкування поховань Галаганів до 2018 року - до відзначення 130 річниці з дня смерті видатного українця Григорія Павловича Галагана.

  

    
  



Козацькі клейноди очима дітей

    Колектив НІКЗ «Гетьманська столиця» найпершу увагу приділяє співпраці з юними талантами. У рамках канікулярної програми «Музей — дітям», 15 липня у Будинку Генерального судді В.Кочубея для дітей шкільного віку було проведено акцію «Малюнок на асфальті» на тему «Козацькі клейноди та символіка». Завідуюча відділу Дробязко Наталія Василівна розповіла юним учасникам про козацькі клейноди та символіку в експозиції музею. 
    Далі на асфальтованій доріжці, яка прилягає до парку «Кочубеївського», юні художники закріпили матеріал і намалювали козацькі клейноди, які їм найбільше запам'ятались і сподобались. З кольоровою крейдою юні батуринські таланти взялися до справи і територія перетворилась на невеличку казку з історичними елементами, відображеними дитячою фантазією.    

     Особливістю майже кожного малюнку стала блакитно-жовта українська символіка. 
    Акція «Малюнок на асфальті» подарувала дітям нові знання з історії України, яскраві кольори, позитивні емоції та гарний настрій.       

    
  



Вітаємо з Днем архітектури України!!!

    Відповідно до указу Президента України № 456/95 від 17.06.1995 року щорічно у Всесвітній день архітектури 1 липня відзначається День архітектури України. Всесвітній день архітектури заснований Міжнародним союзом архітекторів в 1946 році, коли після Другої світової війни потрібно було піднімати з руїн міста, відновлювати підприємства, відтворювати пам'ятники архітектури. 
     Про сивий Батурин і його гетьманів написано багато. А сьогодні хочеться згадати архітекторів, які втілювали в життя задуми гетьманів своїм талантом та знаннями при розбудові Батурина.

    Пропонуємо  пройти тематичний тест, який допоможе вам більше дізнатися про відомих архітекторів.

.

Пам’яті видатного українського бджоляра

    10 липня виповнилася 241-а річниця з дня народження бджоляра, винахідника рамкового вулика Петра Івановича Прокоповича. Вшановуючи пам'ять генія бджолиної справи заповідник “Гетьманська столиця” провів науково-просвітницький захід “Присвятивши себе бджільництву, я віддав йому все життя”. 
     Традиційно в цей день зібралися справжні патріоти, небайдужі до бджільницької справи на священному для кожного бджоляра місці – могилі видатного майстра бджільництва П.І. Прокоповича в с. Пальчики. Господарі – представники територіальної громади с. Пальчики зустрічали гостей, як годиться – хлібом-сіллю, за одвічною українською традицією. 
     На заході були присутні почесні гості: голова Бахмацької райдержадміністрації Віктор Міщук, голова Бахмацької районної ради Віталій Кочерга, президент Спілки пасічників України Володимир Стретович, голова Ніжинського осередку бджолярів Петро Балаш, Олександр Міщенко з Національного наукового центру “Інститут бджільництва ім. П.І. Прокоповича”, головний редактор журналу “Бджолине коло” Василь Соломка, голова Ніжинської районної ради Олег Бузун, помічник Народного депутата України Валерія Давиденка Володимир Мельник, голова “Гільдії медоварів України” Василь Барабаш.
     Розпочався захід заупокійною літією, яку відслужив настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці м. Бахмач, ієрей отець Володимир. До слова були запрошені вельмишановні гості, які наголосили на значимості внеску Прокоповича у світове бджільництво. 
     В заході переконливе слово про батька українського бджільництва мали батуринські діти, учасниці історичного гуртка заповідника. Учениця Батуринської ЗОШ I-III ст. Каріна Паращенко розповіла усім присутнім про вшанування пам'яті видатного діяча в Україні. Викликала захоплення присутніх музична композиція на слова Тараса Шевченка “Розрита могила” у виконанні учениці Батуринської філії Бахмацької школи мистецтв імені А. Розумовського Єви Кокшарової. Проникливо звучали рядки з твору Т. Шевченка “Тарасова ніч” у прочитанні учениці Батуринської ЗОШ I-III ст Дарини Олефіренко. А сільський голова с. Пальчики Олександр Князєв своїм виступом підсумував все вищесказане, наголосивши на величі особистості Петра Прокоповича і його ролі в бджільницькій науці. На завершення заходу фольклорний аматорський ансамбль с. Пальчики подарував присутнім українську народну пісню “Зеленеє жито…”.
     Відзначення роковин видатного бджоляра тривало також у Батурині на виставці “Допоки бринить бджола”, що розміщена на території парку “Кочубеївський”. Науковий співробітник НІКЗ “Гетьманська столиця” Федір Юхно, бджоляр за покликом душі, майстерно перевтілився в генія бджолиного царства П. Прокоповича і всім бажаючим розповідав про будову рамкового вулика та відповідав на питання пов’язані з бджільництвом, які цікавили гостей заповідника. До Ф. Юхна приєднався бджоляр Мирон Пундор. Для учасників історичного гуртка “Батуринський курінь” та всіх присутніх вони провели майстер-клас з бджолярської справи. Наукові співробітники заповідника Каріна Солдатова та Юлія Сіренко розповіли присутнім про життя, діяльність нашого славного земляка П.І. Прокоповича.
     На завершення насиченого подіями дня кожен з присутніх зміг відчути себе справжнім повелителем Божих комах, примірявши на себе костюм бджоляра, усвідомлюючи велич ролі Петра Івановича Прокоповича у становленні та розвитку бджільницької справи не тільки в Україні, а й у всьому світові.
     В рамках вшанування пам’яті славного бджоляра 8 липня науковими співробітниками заповідника було проведено заняття на тему “Кухлик меду” з вихованцями Батуринського дошкільного навчального закладу “Віночок”. Заздалегідь організатори приготували розмальовки із зображенням різних видів вуликів, медоносних комах та бджолярів, які з радістю та цікавістю були розфарбовані дітьми.       

    
  



Сторінка 9 з 77

* Шановні відвідувачі сайту! Наш сайт перекладається автоматичним перекладачем. Вибачте за неточності в перекладі іноземними мовами.