English French German Russian Ukrainian
Tools
Понеділок, 29 трав. 2017

Є пам'ять, якій не буде кінця...

    6 вересня 2016 року, в день 73-ї річниці звільнення Батурина від нацистських окупантів, у Батуринській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбувся науково-просвітницький захід «Пам’яті вічний вогонь». Розпочались урочистості з того, що всі присутні на заході акапельно виконали Гімн України. Потім із привітальним зворушливим словом виступив Батуринський міський голова Леонід Душа, який у своїй промові згадав тих, хто поліг в боротьбі з нацизмом, а також тих, хто гине сьогодні, захищаючи рідну землю. 
    Науковий співробітник заповідника «Гетьманська столиця» Наталія Пільтяй розповіла присутнім про визволення Батурина у вересні 1943 року. Школярі із цікавістю слухали про довгоочікуване звільнення рідного міста, про воїнів полеглих геройською смертю, про хлопчаків та дівчат, чиє дитинство і юність опалило жахливе полум’я війни. Одним з таких хлопчаків був 14-ти річний батуринець Степан Донець, подвиг якого будемо пам'ятати завжди. Про те як дитиною він взяв участь у визволенні рідного Батурина, розповів учням його син Василь Донець. Згадуючи імена героїв, неможливо оминути увагою постать уродженця міста Миколи Васильовича Кадуна. За мужність і героїзм гвардії капітан, М.В. Кадун 3 червня 1944 року був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Пам’ятник Миколи Васильовича, що прикрашає територію школи з 1975 року, нагадує молодому поколінню про славетного земляка та про його подвиги.
     Не згасне пам’ять і вічна слава про визволителів нашої землі від нацистських окупантів. Ми схиляємо голову перед світлою пам’яттю загиблих і віддаємо належне живим фронтовикам, які своїм життям і ратним подвигом здобули мир. Адже саме пам’ять є духовно-історичним надбанням нашого народу. Не щезне в пам'яті людській, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога над нацизмом. 
     На жаль сьогодні солдатських могил в Україні більшає практично щодня. Всім відомо, що з початку 2014 р. в Україні триває військове протистояння, інспіроване Росією, яке зламало долі мільйонів українців. Українська земля виплекала нових героїв-героїв сучасності. 13 батуринців є членами районної спілки воїнів-ветеранів АТО «Вогонь відродження»: о. Роман Кривко, Сергій Глушко, Сергій Крутоголов, Іван Какама, Олег Клименко, Руслан Топішко, Руслан Мовтян, Руслан Сергієнко та Вячеслав Чепур, Ігор Носуля, Олександр Ребров, Роман Дробязко та Юрій Рось.
    Низько вклоняємось всім тим, хто воював, воює і буде воювати. Скільки болі і материнських сліз пролито, скільки юних синів України і справжніх героїв-патріотів лежить в землі. Восьмеро наших земляків - уродженців Бахмаччини віддали найдорожче — своє життя — за наше право жити в цивілізованій, європейській Україні це Василь Прохорський, Юрій Бутусов, Віктор Кеслер, Олександр Ровний, Станіслав Душа, Володимир Лестуха, Олександр Пащенко, Сергій Кошмал. Дитинство та юність двох із загиблих героїв О. Ровного та С. Душі пов’язані з Батурином. Сестра загиблого Олександра та батько Станіслава були шановними гостями на заході. Щедрими та тривалими оплесками всі присутні дякували рідним за героїв. До виступів приєдналися учні Батуринської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Каріна Паращенко та Дарина Васюк розповіли біографії героїв-земляків учасників АТО. Яна Карацюба прочитала вірш Т. Смiлянець «Вільна ненько!», Даша Горбань – Н. Красоткіної «Мир на землі», Єва Кокшарова – С. Савона «Я хочу миру на моїй землі!» та Вікторія Петрук продекламувала авторський вірш-роздум «Війна».
    Вшановуючи загиблих героїв хвилиною мовчання, зі сльозами на очах всі схилили голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя за незалежність України, увійшовши у безсмертя. 
    Закінчився науково-просвітницький захід покладанням квітів. Честь покласти букети до могил визволителів Батурина, похованих на Братському кладовищі парку «Кочубеївський», до пам'ятника М.В. Кадуну, до Кургану Слави надали активним учасникам загону пластунів «Батуринські соколи» ім. Д. Чечеля та вихованцям історичного гуртка «Батуринський курінь».
   

    
  



Кобзарський Спас в Гетьманському Батурині

    Ще з ранку 19 серпня над Батурином лунав грім і, здавалося, дощу не уникнути, але в День Світлого Божого Преображення і сама природа просто на очах преобразилась, подарувавши людям добру сонячну погоду.
    Цього року Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», за підтримки Батуринського міського голови Леоніда Душі, депутата Чернігівської обласної ради Надії Міклухо-Маклай та приватного підприємця Валерія Слабченка, вперше організував на Цитаделі Батуринської фортеці Свято присвячене Яблучному Спасу, головною родзинкою якого стали виступи кобзарів, лірників та бандуристів.
    Розпочався святковий день з богослужіння у Воскресенському храмі Цитаделі, яке відправив митрофорний протоієрей отець Роман. Віковічна традиція освячення дарів природи цього дня, перш за все символів свята Спасу - меду та яблук, також не була забута.
    На свято Преображення Господнього наш православний народ по особливому згадує всіх, хто залишив цей світ, відійшовши у вічність, тому урочиста частина заходу розпочалася з покладання квітів до Пам’ятника жертвам Батуринської трагедії 1708 року.
    Далі, головна увага була звернута на майданчик перед ганком Гетьманського будинку, що перетворився на сцену, з якої ведуча заходу, науковий співробітник заповідника Марина Хармак, оголосила про початок свята.
    В зачині всіх гостей дуже проникливо і по-дитячому чутливо привітала піснею «Пошли нам Боже» юна батуринська бандуристка, учениця Бахмацької школи мистецтв ім. А. Розумовського Вікторія Каширна.
    З короткими, але змістовними, виступами до загалу звернулись Батуринський міський голова Леонід Душа та міський голова м. Бахмача Павло Шимко.
    Після завершення урочистої частини розпочалась найочікуваніша частина свята - виступи віртуозів нашої традиційної музичної творчості. Свято присутнім дарували: Лайош Молнар - лірник зі Львова, Василь Жованик - бандурист з Києва, Олександр Тріус - лірник з Ромнів, Ждан Безвербний - бандурист та майстер з виготовлення бандур з Києва, Юрій Ягусевич - кобзар з Києва, а також цехмістр Київського кобзарського цеху Микола Товкайло.
    Не дарма саме Кобзарем величає український народ свого найбільшого духовного провідника Тараса Шевченка. А що краще за все може донести до серця духовний посил ніж музика та сильний чоловічий голос? Музичні твори, як на історичну так і на загальну тематику, виконані нашими гостями не залишили байдужими ні батуринців, ні гостей міста. Завдяки кобзарям Цитадель Батуринської фортеці наповнилась звуками сивої давнини, особлива атмосфера обійняла пагорб з якого керував Україною Великий Гетьман Мазепа, саме повітря ніби заграло, забриніло по-особливому.
    В цей самий час під звуки кобзарського співу на Цитаделі працювало містечко майстрів. Оскільки Спас святкується посеред Успенського посту, тому й розваги наших предків в цей день були пов'язані не так з традиційними веселощами, як з різноманітними улюбленими заняттями, з, як би ми тепер висловились, хоббі. До уваги гостей було представлено низку майстер-класів.
    Виготовлення ляльки-мотанки демонструвала майстриня Марія Ткаченко. Кобзу вирізблював майстер Київського кобзарського цеху Ждан Безвербний. Таємниці шиття бісером презентувала учениця Батуринської загальноосвітньої школи Дарина Олефіренко. Не відходили відвідувачі від гончарного кола майстрині з виготовлення гончарних виробів Олени Мизенко. Наукові співробітники заповідника Руслана Огієвська та Федір Юхно ознайомлювали гостей з секретами облаштування бджолиного будинку - вулика. Також користувалась популярністю не тільки приємна, а й корисна справа - плетіння кошиків з рогози під керівництвом народних умільців сім’ї Винників. І, мабуть, найбільше зацікавлення викликало виготовлення декорацій із соломи, різноманітних козликів та баранчиків, майстринею Лесею Колосенко.
    А який же Спас без меду, цього солодкого золота України. До того ж саме на Спаса традиційно святкується День пасічника. Тому що саме цієї пори з давніх-давен в Україні завершувався медозбір. Наш захід не міг обійтися без медового ярмарку, на якому широким асортиментом гостей заходу порадували бджолярі не тільки з Батурина, а з с. Атюші та м. Прилук.
    Завершилось святкування колективним розучуванням українського народного танцю «Горлиця», що від душі повеселило і співробітників і гостей «Гетьманської столиці».
    Сподіваємося, що святкування Кобзарського Спасу в Гетьманському Батурині стане доброю щорічною традицією і коло гостей та учасників заходу тільки ширшатиме.   
  

    
  



Від Батурина до Сокиринців

    26 липня 2016 року працівники НІКЗ «Гетьманська столиця», в рамках вивчення та дослідження історії родини Кочубеїв, здійснили поїздку до села Сокиринці, Срібняняського району на Чернігівщині. Цікаву і потрібну нам інформацію отримали в ході екскурсії та спілкування з Ольгою Василівною Костриця.
    На початку XVIII століття село стає родовим гніздечком давнього козацько-старшинського роду Галаганів. З цього часу починається розбудова села, окрасою якого стає архітектурно-парковий комплекс, частиною якого є палац Галаганів. Величний мурований з високим декоративним куполом він був побудований у 1823–1829 роках Павлом Григоровичем Ґалаганом (1793–1834 рр.) за проектом архітектора Павла Андрійовича Дубровського. Паралельно формувався парк, площа якого близько 600 десятин, який прикрасили церква, альтанка-ротонда, готичний місток, видові майданчики. Одним словом, все в парку було зроблене для того, щоб підкреслить красу природи і величавість столітніх дерев. Композиційним складовим парку є «Панський» ставок. Сокиринці здавна називали «українським Парнасом» – «світом поезії»!
    Найбільш яскравим представником роду Галаганів був відомий український держаний і громадянський діяч та видатний меценат ІІ половини ХІХ століття Григорій Павлович Галаган (1819–1888), який одружився на Катерині Василівні Кочубей (1826–1897 рр.). У 1847 році відбулося їх пишне весілля у маєтку Галаганів, де вони і мешкали. 15 липня 1853 року у родині Галаганів народився єдиний син Павлусь – спадкоємець двох визначних українських родів Галаганів та Кочубеїв. Батьки плекали великі надії щодо свого сина, дали йому добру освіту, виховували як щирого українця, приділяючи велику увагу не лише навчанню, а й морально-етичному вихованню. Та 27 квітня 1869 року родину спіткало велике горе…Павлусь помер під час поїздки до тиницького маєтку від тифу. Його поховали в с. Сокиринці у Галаганівській родинній усипальниці біля Петропавлівської церкви.
    Після смерті єдиного сина батьки основні свої сили та статки спрямували на освіту та виховання молодих українців. Кращі навчальні заклади відкриті саме ними - це і Колегія в Києві, жіноча гімназія в Прилуках, земське училище в Дігтярях та інші. І всі ці заклади називались іменем Павла Галагана.
    У 1888 році помирає Григорій Павлович, якого також поховали в родинній усипальниці Петропавлівської церкві в Сокиринцях. Після смерті чоловіка садибу успадкувала Катерина Василівна. Вона ж і продовжила добрі справи свого чоловіка. Померла Катерина Василівна у 1897 році. Похована поряд з сином та чоловіком. На жаль церква до сьогодні не збереглася, вона була знищена приблизно у 1929–1931 роках.
    На сьогодні на тому місці, де стояла Петропавлівська церква залишилася лише впадина в землі, а поряд пагорбок, можливо це склеп Галаганів. Вражає, що навіть за роки незалежності могили родини Галаганів, внесок яких у всебічний розвиток України переоцінити просто неможливо, так і не були впорядковані… Єдине, що визначає поховання - дерев’яний хрест, встановлений у 2008 році нащадком родини Галаганів. 
    Колектив Національного заповідника «Гетьманська столиця» вважає своїм обов’язком прикласти максимум зусиль для упорядкування поховань Галаганів до 2018 року - до відзначення 130 річниці з дня смерті видатного українця Григорія Павловича Галагана.

  

    
  



Козацькі клейноди очима дітей

    Колектив НІКЗ «Гетьманська столиця» найпершу увагу приділяє співпраці з юними талантами. У рамках канікулярної програми «Музей — дітям», 15 липня у Будинку Генерального судді В.Кочубея для дітей шкільного віку було проведено акцію «Малюнок на асфальті» на тему «Козацькі клейноди та символіка». Завідуюча відділу Дробязко Наталія Василівна розповіла юним учасникам про козацькі клейноди та символіку в експозиції музею. 
    Далі на асфальтованій доріжці, яка прилягає до парку «Кочубеївського», юні художники закріпили матеріал і намалювали козацькі клейноди, які їм найбільше запам'ятались і сподобались. З кольоровою крейдою юні батуринські таланти взялися до справи і територія перетворилась на невеличку казку з історичними елементами, відображеними дитячою фантазією.    

     Особливістю майже кожного малюнку стала блакитно-жовта українська символіка. 
    Акція «Малюнок на асфальті» подарувала дітям нові знання з історії України, яскраві кольори, позитивні емоції та гарний настрій.       

    
  



Вітаємо з Днем архітектури України!!!

    Відповідно до указу Президента України № 456/95 від 17.06.1995 року щорічно у Всесвітній день архітектури 1 липня відзначається День архітектури України. Всесвітній день архітектури заснований Міжнародним союзом архітекторів в 1946 році, коли після Другої світової війни потрібно було піднімати з руїн міста, відновлювати підприємства, відтворювати пам'ятники архітектури. 
     Про сивий Батурин і його гетьманів написано багато. А сьогодні хочеться згадати архітекторів, які втілювали в життя задуми гетьманів своїм талантом та знаннями при розбудові Батурина.

    Пропонуємо  пройти тематичний тест, який допоможе вам більше дізнатися про відомих архітекторів.

.

Сторінка 7 з 75

* Шановні відвідувачі сайту! Наш сайт перекладається автоматичним перекладачем. Вибачте за неточності в перекладі іноземними мовами.